Мої батьки мали не так багато грошей, тому доводилося вчитися і працювати, щоб заробити на особисті потреби. На роботі я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. За рік знайомства я виявила, що вагітна. Ми не мали ні грошей, ні ресурсів на виховання дитини, але я вирішила народжувати. Я пожертвувала навчанням та роботою. Переїхала до його батьків у їхню простору двокімнатну квартиру.
Вони звинувачували мене в тому, що я зруйнувала життя їхнього сина. Але їхній “маленький синочок” виявився не тим, за кого вони його приймали. Так я прожила сім років, присвячуючи час вихованню сина та домашнім справам, поки він розважався з друзями. Одного вечора він прийшов додому і сказав: “Нам треба поговорити. Ти цілими днями нічого не робиш. Я втомився бачити домогосподарку. Немає сенсу продовжувати ці стосунки”. Потім він подав на розлучення. Батьки, які втручалися раніше, цього разу промовчали. Зрозуміли, що стосункам прийшов кінець. Я підозрювала, що він знайшов мені заміну і чіпляється до всього.
Отже, я забрала сина і залишилася на ніч у подруги. Наступного дня, за рекомендацією подруги, знайшла квартиру. Ми стали жити з сином у невеликій, але чистій та доглянутій квартирі. Хазяйка, Антоніна Аркадіївна, часто допомагала, забираючи сина зі школи або готуючи їжу. Своєї родини вона не мала, і вона любила мого сина як рідного. Кілька днів тому зателефонувала свекруха і спитала про онука. Раніше вона ніколи не виявляла особливого інтересу. Вона поскаржилася, що її син привів у будинок нову жінку, яка є повною протилежністю мене. Нова невістка була грубою, приводила друзів, через що мій колишній напивався та ламав речі. Свекруха не могла довго говорити, а я мовчала. “Вони ніколи не цінували те, що я робила”, – думала я, – “тепер вони зіткнулися з наслідками. Мені не шкода ні їх, ні їхнього сина. Вони отримали те, що заслужили”.