Багато років тому, коли моя дочка і зять придбали свою квартиру, я одразу відчула якийсь неспокій. Незважаючи на мої застереження, вони відмахнулися від моїх побоювань і рушили далі. Спочатку їхнє фінансове становище було досить добрим для відпочинку за кордоном, але через два роки зять захворів, що й призвело до фінансової напруги.
В результаті я переїхала до Італії на роботу і ось уже 8 років посилаю гроші на батьківщину, щоб підтримати їхні потреби, включаючи особливі дієтичні вимоги для зятя, їхню квартиру та освіту онука. Під час несподіваної відпустки я поїхала на батьківщину, нікому нічого не сказавши. Не знайшовши нікого в дочки, я вирушила до сватів. У їхньому будинку було зроблено значний ремонт, і я була приголомшена, дізнавшись, що всі ці покращення були зроблені за рахунок моїх грошових переказів.
Почуваючись обдуреною, я пішла, не вступаючи в подальші конфлікти – і поїхала до себе на кілька днів. Зараз я в сум’ятті. Моя дочка наполягає на тому, що вона не зробила нічого поганого, стверджуючи, що ремонт був зроблений на користь нашої спільної родини, оскільки все зрештою належатиме їм. І все ж я не можу позбутися відчуття, що мене використовували, поки свати покращували свій будинок. Чи повинна я була зреагувати інакше?