Коли Антон повідомив дружину, що у вихідні його знову не буде, Ганна засмутилася. У неї однорічна дитина на руках, вона дуже втомлюється з нею, всі домашні справи на ній, а він тільки й робить, що гуляє із друзями. Але коли Антон вирішив піти, він піде. У друга весілля, і він має піти. Думка Ганни його не турбувала. У п’ятницю в обід він пішов із роботи прямо на хлопчачий вечір. Ближче до вечора дитина почала вередувати. Ганна поміряла йому темnературу, і виявилося, що в нього висока темnература. Вона зателефонувала чоловікові, щоб він приїхав, але Антон кинув слухавку , сказавши, що, мабуть, у нього зубки ріжуться і нічого там серйозного немає. Але дитині ставало гірше. Ганна викликала швидkу та зателефонувала своїм батькам. Чоловіку спробувала зателефонувати, але він вимкнув телефон. Батьки примчали одночасно зі швидkою.
Ліkар сказав, що у дитини серйозна недуга і їй необхідне стаціонарне ліkування. Дитину поклали до ліkарні. Вранці батьки Ганни відвідали її з дитиною та принесли їжу та необхідні речі. Антон прийшов пізно, побачив, що вдома нікого немає, вирішив, що дружина з дитиною у батьків, і навіть не дзвонив Ганні. Наступні два дні він також гуляв із друзями, а про те, що дружина з дитиною у ліkарні, дізнався лише у понеділок. Поговорив із дружиною, спитав, коли вони додому повернуться, а Ганна сказала, що ліkар поки що нічого не говорив про виписку.
Обіцяла подзвонити йому, коли вже виписуватимуть. Попросила більше їй не дзвонити, тому що дитина прокидається і вередує. Коли її виписували, Ганна зателефонувала батькам. Вони зустріли її та запропонували трохи пожити у них. Ганна погодилася бачити чоловіка їй не хотілося. Чоловік подзвонив їй увечері із претензіями, чому вона йому не подзвонила. – А ти людина зайнята, ось я і вирішила тебе не турбувати, – хитро сказала Ганна. – Але коли ж ви повернетесь додому, – питав він. – Я не готова до цього. Ти людина ненадійна, і я не впевнена, що повернуся до тебе взагалі.