Я був одружений з Оксаною 10 років, у нас народилося троє дітей. Нашому старшому синові, Антону, було 10 років, середній дочці, Алісі, 8 років, молодшій дочці, Яні – 6 років. Наше життя було одноманітним – щоранку ми відвозили дітей до школи і одразу йшли на роботу. Ми поверталися додому ввечері, і діти робили уроки, доки дружина готувала вечерю, а я займався своїми справами. Наші стосунки себе витратили, і моя дружина рідко звертала на мене увагу. Якось до нас на стажування прийшла молода дівчина на ім’я Кароліна. Вона мене відразу привабила, і я почав відверто фліртувати з нею.
Ми проводили час разом, і мої почуття до неї зміцнювалися з кожним днем. Одного вечора, коли ми святкували прийом Кароліни на роботу, я запросив її на танець. Ми провели разом ніч, і мені стало соро мно, коли я повернувся додому до сплячої дружини. Незважаючи на почуття провини, я продовжував бачитися з Кароліною щовечора після роботи. Згодом моя дружина стала відстороненою та сумною. Вона намагалася виправити ситуацію, сама не розуміючи як. Дружина не раз мені нагадувала про день народження нашої дочки, що наближається. У день урочистості Оксана і наші діти побачили мене з Кароліною, як ми цілувалися і годували один одного, сидячі у ресторані, куди дружина привела дітей як сюрприз.
Вони тоді взяли торт і пішли, не здіймаючи галасу. Я повернувся пізньої ночі, щоб не довелося дивитись у очі дітям. Як би я не сподівався, Антон не спав – сидів у вітальні , а дівчатка були у своїх кімнатах. Не сказавши нікому ні слова, я зібрав речі і збирався йти. Дружина тихо nлакала, не показуючи сл із, а син зупинив мене біля дверей. – Біжи, боягуз, більше не повертайся до нас! Я сам про всіх подбаю! – Сказав він мені, вказавши на двері. Ці слова сина я не забуду ніколи, але зрозумійте і мене, я не мав іншого виходу, я більше не міг жити з нелюбимою людиною.