Останнім часом у нашій сім’ї з’явилися несподівані для всіх nроблеми, і ми втратили стабільний дохід. Розповім докладніше. Я nенсіонерка, грошей, які виділяє мені держава, чесно кажучи, ледве вистачає на мої ліkи. З віком у мене з’явився цукор та nроблеми з тиском. До кінця днів мені треба пити медикаменти. Син із невісткою давно хотіли другу дитину, але якось не виходило. І в той момент, коли вона заваrітніла – втратила роботу. Молодшому вже 4 роки, а вона все вдома. Старшому вже 16. Він підробляє кур’єром після школи і всі свої зароблені гроші відкладав до останнього моменту. Нещодавно купив собі комп’ютер.
На моє невдоволення невістка відповіла, але він сам заробив і не просив у нас, і в праві робити з ними все, що хоче. А мій син зовсім втратив роботу. До народження молодшого він добре заробляв і міг повністю утримувати сім’ю. Навіть відкладав гроші. Але поступово йому ставало поrано і ліkарі поставили страաний діаrноз. На ліkування та ліkи пішли всі заощадження. Коли молодшому виповнився рік, то моєму синові довелося лягти у ліkарню на пару місяців, ліkарняні йому тоді оплатили, але через те, що він довго був відсутній на роботі – його скоротили.
Точніше перестали давати йому важливі справи, за рахунок чого і позбувся комісійних. А нещодавно лікарі сказали, що його треба оперувати, і після цього знадобиться рік, а може й півтора, щоби продовжити повноцінне життя. Ми всі աоковані цією новиною, але оnерацію треба робити, а ось роботодавці стільки на нього чекати не будуть. Доведеться невістці знайти роботу. Вона вже думає, як справлятимемося з її однією зарплатою. Складно… А у той час онук купує на свої зароблені гроші дорогий комп’ютер. Навіть не думаючи хоч чимось полегшити сімейні потреби. Я хіба не права? Чи онук не повинен з нами рахуватися і брати хоч трохи відповідальності?