Моє сімейне життя так і не склалося, і я ніколи не могла подумати, що заміжжя принесе мені стільки неприємностей, і що я позбудуся своєї квартири. І правду кажуть, що скільки не спілкуйся, все одно людину дізнаєшся тільки тоді, коли почнеш жити з нею. З чоловіком ми зустрічалися досить довго, мені здавалося, що я його знаю все своє життя, тому, коли він зробив мені пропозицію, то я відразу ж погодилася. Я повністю довіряла чоловікові, тому, коли він сказав, що ми повинні жити або з його мамою, або окремо в моїй квартирі – то думала я недовго.
Я, звісно, вирішила, що вже краще жити у мене, щоб уникнути kонфліктів зі свекрухою, хоча Ніна Павлівна – хороша і добра жінка – такою вона здавалася на перший погляд. Перші півроку заміжжя були просто ідеальними, але потім я стала помічати, що чоловік став частіше просити у мене rрошей на якусь справу; я нічого не питала, давала зі своєї зарnлати. В один день він сказав мені, що потрібно оформити квартиру на нього , на питання-чому він так вирішив-чоловік сказав, що він хоче відкрити свій власний бізнес, і йому потрібна величезна су ма в kредит. Щоб банк схвалив, потрібно надати довідку про те, що у нього є нерухомість.
Я без вагання зробила так, як він просив; потім він подав заявку в банк, але отримав відмову, хоча він знав, що банк не схвалить таку су му. Просто йому потрібно було переписати квартиру на себе і роз лучитися зі мною. Після отримання відмови від банку, чоловік поїхав до своїх батьків і повернувся зовсім іншою людиною; по-перше, він приїхав зі своєю матір’ю, по-друге, сказав, що подає на роз лучення. Коли я попросила, щоб він пояснив мені, що відбувається, то сказав, що квартиру вже отримав, я йому більше не потрібна. Ось так: мене вигнали зі своєї ж квартири. І як після цього довіряти людям?