Моєму сину вже 14 років, я в роз лученні давно. Якось не склалося з колишнім чоловіком. Зараз працюю, сина виховую, своє життя більше не будую. Але мою подругу це дуже турбує. Вона запропонувала мені познайомитись із її родичем. Почала розповідати, що йому 35 років, працює на лісоповалі. У нього своя однушка, сам жодного разу не був одружений. Це мене й напружило: якщо він увесь із себе такий добрий, не п’є, не kурить – то чому не одружений? Подруга сказала, що він шукає ту саму єдину. Після довгих оповідань, я все ж таки погодилася з ним познайомитися.
Його звали Роман. Він зателефонував мені і спочатку ми просто розмовляли телефоном. Він мені здався досить цікавим: відразу було зрозуміло, що він справжній сім’янин, тому що став розписувати мені свій ідеал сім’ї. Дітей він любить, став питати, які іграшки подобаються моєму синові, чим він захоплюється. І ось настав день, коли ми вирішили з ним зустрітися наживо. І він мені пропонував, що сам прийде до мене у гості. Більше того, щоб я приготувала йому вечерю: хоче дізнатися, наскільки добре я вмію готувати. Я йому відразу сказала, що не буду до себе в будинок тягти незнайомого чоловіка. Тоді він помовчав і запросив до себе, але тільки щоб я йому м’ясо смачно приготувала.
Я тут йому відмовила. Якщо потрібна kуховарка, він не за адресою. Через 10 хвилин він передзвонив і запропонував зустрітись у парку, кави попити. Він прийшов без квітів, навіть для сина шоколадку не куnив. А кави попити він запропонував у термосі, а не в кафе. Я йому відразу висловила своє невдоволення, а він назвав мене меркантильною. Тобто те, що я мала на свої гроші куnувати йому м’ясо, витрачати свій вихідний на приготування для незнайомого чоловіка – це нормально, на його думку. А те, що я захотіла кави не на вулиці, а в кафе попити – одразу меркантильність? Я зателефонувала подрузі, все їй розповіла, і ми ще довго сміялися над цією ситуацією.