— Танечка, здрастуй! Дорога моя, як же я за тобою скучила. Таня була шоkована такою сердечністю колишньої свекрухи. Пам’ятається, коли вони жили разом, Лариса Петрівна її на дух не переносила. На її думку Таня була криворукою, все робила не так і при цьому постійно хамила. Але Таня і не думала грубіянити. Повчання свекрухи вона переносила мовчки. Мовчала, навіть коли та перемивала після неї посуд. Єдине, з чим Таня намагалася боротися, це надто жирна їжа, до якої у Лариси Петрівни була пристрасть. Їх роз лучення доставило Ларисі Петрівні найбільшу насолоду. — Яка ж ти красуня! Бачила з якою гримзою тепер живе мій син? Таня чула, що Кирило одружився знову, але подробиць не знала.
Свекруха продовжувала виливати душу. Виявилося, що друга невістка виявилася невміхою, на відміну від Тані, яка була дуже хорошою господинею. А «гримза», мало що насилу тільки школу і закінчила, так вона ще й елементарним нормам поведінки не навчена, мало не з кулаками на неї кидалася. А зараз і зовсім роз лучила свекруху з її єдиною кровиночкою. — Ти уявляєш, мало того, що вони тепер живуть окремо від мене, так вона мене до себе не пускає, навіть на святах я одна. Хіба так можна? «Треба ж», — подумала Таня, — «а мені не вдалося умовити Кирила роз’їхатися.» У їхніх побутових нестиковках зі свекрухою, Кирило завжди приймав сторону матері. Він вважав, що мати просто хоче навчити Таню глузду-розуму, так що, чим чинити опір, краще б Тані почати слухатися.
«Її будинок, її правила», — говорив він. Але їхати не хотів… Навіть після того, як Таня, не витримавши, зняла квартиру, він до неї не приєднався. Таня вважала, що, якби вони з самого початку жили окремо, може їх сім’я б не розпалася. А зараз подумала, що може свекруха і не була винна зовсім. Ось з другою дружиною у Кирила повне взаєморозуміння. І слава богу. Якби вони не роз лучилися, вона не була б зараз з Максимом. Крізь рій своїх думок Таня почула, як свекруха запрошує її на чай. — Приходь, посидимо, поговоримо. Я і Кирила запрошу, дивись, все у вас знову зростеться. Ви ж такою чудовою парою були. І чого вам разом не жилося? — Спасибі, Лариса Петрівна, але я ніяк не можу. Мій наречений цього просто не зрозуміє. Таня посміхнулася свекрусі і пішла. А та стояла і понуро дивилася Тані вслід.