Я рано вискочила заміж: мені здавалося — це kохання всього мого життя. У 18 років у мене на руках уже була донька, але тільки мої почуття, як і чоловік, кудись випарувалися. Тоді я переїхала жити назад до батьків. Правда, вони не дуже раділи моєму приїзду. Мама поставила мені умову: через п’ять місяців я маю з’їхати від неї. -А що ти хотіла? Ти, коли виходила заміж і народ жувала, доросла ж була? Що зараз сталося? Знайдеш собі роботу та з’їжджай на орендовану квартиру. За півроку ми з’їхали з донькою від моїх батьків. Дитина моя ледве ходила в садок. Мені доводилося постійно брати ліkарняний, тому що мама відмовлялася сидіти з онукою. Все налагодилося, коли дочка пішла до школи.
Я продовжувала працювати, а дитина моя ходила сама і поверталася додому ввечері Ще за два роки я куnила квартиру, ми перестали nлатити за житло. Але звичка робити від ранку до ночі нікуди не пішла. Часу на особисте життя не лишалося. Пізніше, коли дочка виросла, вона поїхала вчитися до іншого міста. А я залишилася сама вдома. Я тоді вважала, що треба скористатися моментом і надолужити втрачені роки. Мені на той момент було 35, я зустріла чоловіка, йому було 40. Ми стали жити разом, боялася, що дочка не схвалить мій вибір. Але побоювання роз віялися, донька дала добро.
Тим більше, що вона незабаром теж вийшла заміж, а за рік завагітніла. За щасливими обставинами, через місяць я дізналася, що теж ваrітна. Я вирішила повідомити про цю радісну подію доньці. -Дочка, привіт. Хочу повідомити тебе радісну новину. -Так? Яку? -У тебе скоро наро диться братик чи сестричка. -Мам, якщо це жарт, то він не смішний. -Який ще жарт? -Мам, Тобі вже онуків пора няньчити, а ти народжувати вирішила. Тобі скільки років? Ти що робиш? Я один раз на тебе поклалася, а ти мене підвела. Як ти могла? Мені ще так прикро ніколи не було. Дочці я посвятила все своє життя, а вона мені таке. Я розраховувала зовсім на іншу реакцію. Я ще не стара, мені 38, у моєму віці люди тільки за першим ідуть.