Хочу розповісти про свою подругу. Історія і кумедна, і сумна одночасно. Жа ль, звичайно, її як жінку. У її доньки був хлопець. Доньці було 20, а її хлопцеві 27. Він часто приходив із Настею додому до її мами. Відносини у них були хороші, вони дуже добре ладнали, дівчина була рада, що її вибір подобається мамі. Минув місяць із знайомства з мамою, Костя часто приходив із дівчиною до неї додому. Цього разу він прийшов, стоячи на порозі будинку мами Насті, але без самої дівчини.
Моя подруга його, звичайно, впустила, вони мило розмовляли, чекали, як здавалося їй, її дочку. Вони сиділи пили чай, як мама впіймала себе на думці, що їй подобається, як чоловік, хлопець дочки. А що їй тоді було 40, вона жінка у розквіті сил, а хлопцю 27. І сам хлопець виявляйся до жінки не як до тещі. Якоїсь миті він навіть узяв її за руку, жінка не чинила опір. І тут все почалося: – Аліна Геннадіївна… Аліна. Я вас кохаю. Я розумію, я поrана людина. Я неправильно роблю з Вашою дочкою, але я не можу більше так.
Я роз лучаюсь із Настею, і хочу бути з Вами, дайте мені шанс. Я знаю, ти теж мене любиш. Я це відчуваю. Просто довіртеся мені. Аліна дуже любила свою дочку, вона не могла дозволити собі так вчинити з нею. Вона попросила Олега роз лучитися з нею і піти з їхнього життя. Так, хлопець їй подобався, але дочка була важливішою. Незабаром Олег роз лучився з Настею і пішов із їхньої родини. Більше вони про нього нічого не чули. А мати так і не розповіла доньці, справжню причину роз лучення Олега та Насті. Як думаєте, коли Аліна Геннадіївна вчинила неправильно? У той час, коли дозволила собі знаки уваги на адресу Олега? Чи все ж таки вона нічого такого не зробила? І взагалі, чи варто розповідати доньці правду? Або приховати її