З самого початку Ніка, наша майбутня невістка, не справила на нас враження. Ми сумнівалися, що вона підійде нашому сину Вадиму, підозрюючи, що її цікавить лише наше багатство. Незважаючи на наші побоювання, Вадим одружився з нею, і незабаром у них народилася дочка.
Але, побачивши маля, у якого було темне волосся і сірі очі, на відміну від нашого світловолосого зеленоокого сина і Ніки, ми переконалися, що це не дитина Вадима. Реакція Ніки лише зміцнила наші підозри. Протягом двох років ми тримали дистанцію, впевнені, що дитина не наша рідна онука. Вирішивши довести свою правоту, ми розробили план. Ми з чоловіком подарували Вадиму та Ніці поїздку до Європи, маючи намір провести аналіз ДНК дитини за їх відсутності .
Результати підтвердили наші здогади: біологічного зв’язку з нами не було… З тріумфом ми представили результати після їх повернення. Реакція Вадима була несподівано спокійною. Пізніше він повернувся з новим тестом ДНК, що цього разу доводить, що дитина дійсно його. Збитий з пантелику, мій чоловік засумнівався в батьківстві Вадима. Я не розгубилася, збрехала, що в лабораторії помилилися матеріалами, щоби замістити сліди. Я мало не розкрила глибоку таємницю, ледве уникнувши розлучення… Як я могла бути такою дурепою…