Наші стосунки з Антоном швидко розвивалися. Я тільки переїхала до цього міста і не збиралася ні з ким крутити роман. На той момент мені були потрібні робота і місце, де жити. У результаті склалося так, що роботу я знайшла у магазині його матері. Вона мені запропонувала також винайняти в неї кімнату в квартирі. Тоді мені все це видавалося ідеальним варіантом. Так я познайомилася з Антоном, який пізніше став моїм чоловіком.
Відразу було видно, як він дуже любить і прив’язаний до своєї матері. Він слухав усе, що вона йому казала, намагався в усьому догодити, допомогти, навіть якщо вона цього не просила. Моя бабуся, коли я була ще юною, любила примовляти, що те, як чоловік ставиться до своєї матері, показує, як він поводитиметься зі своєю дружиною. Слова бабусі одразу мене зачарували. Тому після кількох місяців залицянь я дала згоду на пропозицію Антона одружитися.
А через кілька тижнів після весілля я дізналася, що чекаю на дитину. Тоді мені здавалося, що я найщасливіша жінка у світі. Однак саме з цього дня все почало руйнуватися. Працювала я в магазині свекрухи аж до кінця. Навіть коли до пологів залишався всього тиждень, вона не шукала мені заміну. В результаті в день пологів я раніше закрила магазин, щоб поїхати до пологового будинку. Коли мамі Антона стало про це відомо, вона розлютилася. Приїхала до пологового будинку, сказала, щоб я зібрала свої речі і забиралася з її будинку.
Але на новонародженого онука Пашу не подивилася, як і мій чоловік. Чоловік тільки сказав, що не чекав від мене такої безвідповідальності. В результаті зустрічала мене подруга на виписці. З того часу я живу в неї. З того дня минуло вже чотири місяці, а я все не можу прийти до тями від того, що сталося. Мені досі здається, що я бачу жах і не можу прокинутися. Не знаю, як бути далі без доходу та свого житла з маленькою дитиною.