Був уже вечір, і ми з чоловіком поклали дітей спати. Якщо чесно, це дуже складний процес: щоб діти заснули, не повинно бути жодного звуку в будинку. Але як на зло, в цей вечір, як тільки ми поклали дітей, подзвонили в домофон. Я взяла трубку, і коли попросили, щоб відкрили двері — я цього не зробила. Людина була мені незнайома і я вважала за потрібне не відкривати двері незрозуміло кому. Я зазвичай відкриваю двері вдень, тому що мені дзвонить прибиральниця, або листоноша. Але був вже пізній час, і я зрозуміла, що двері відкривати не потрібно. Я поклала трубку і повернулася до дітей. Але знову подзвонили. На цей раз трубку підняв мій чоловік і відкрив двері.
Я йому сказала, що він це даремно зробив, але вже було пізно. Скоро пролунав дзвінок у двері… Ми цю квартиру купили 2 місяці тому. Виявилося, до нас додому прийшов колишній господар цієї квартири. Коли ми купували це житло, тут було дуже багато меблів. Деякі меблі ми роздали, щось відвезли на дачу, щось залишили. Господар, зайшовши додому, сказав, що він залишав тут стілець — і просив повернути якийсь стілець на колесах. Але ніякого стільця не було. Йому пояснили, що тут не було стільця, на що він відреагував дуже різко і сказав, що ми просто обма нюємо його, адже не хочемо повертати цінну річ.
Якщо чесно, я розумію, чому він прийшов. Справа в тому, що його син живе в іншому місті, дружина поме рла і він живе один. Можливо його привели до нас додому самотність і спогади, пов’язані з цим будинком. І він просто хотів подивитися, як ми все тут переставили, адже ніякого стільця не було, насправді. Іноді людина переживає різні ситуації і життєві періоди. До них можна віднести втра ту близької людини. Вони жили під одним дахом, будували плани — і раптом, в одну мить, все перевернулося. Самотність після втра ти дружини дуже велика і володіє великою силою – навіть такою, яка змусить приїхати з іншого міста нібито за стільцем.