Ми з дружиною разом уже понад сім років. За ці роки ми стали зразковою парою, якій багато хто заздрив. Я дуже добре заробляв та утримав сім’ю належним чином. А моя дружина ростила нашу доньку і стежила за домом. Все було добре, поки я не заrорівся ідеєю завести другу дитину. Я завжди мріяв бути батьком бодай трьох дітей. Наші фі нансові можливості дозволяли нам завести ще дітей, але дружина була категорично проти. Вона не хотіла навіть говорити про ваrітність і всіляко намагалася переконати, що в нас вже є донька та інших дітей вона не хоче.
Кожна розмова на цю тему злила її, і вона просто йшла і зачиняла двері. Мене крайність її рішення дуже напружувала. Я почав просити доnомоги у друзів, які мали вже по двоє, троє дітей. Але всі зусилля здавались марними. Тоді я вирішив звернутися до тещі і дізнатися про причину такої поведінки її дочки. Коли я пішов до тещі, вона мене дуже тепло зустріла з моїми улюбленими пиріжками та чаєм. Однак, коли я почав розмову, вона одразу змінилася в особі. Здавалося, вона вже знала, навіщо я пішов до неї, і була готова мені щось розповісти.
Почала вона розмову зі словами: «Віталик, мій рідний, ти безплідний». Руки мої тремтіли, і я просто тихо почав її слухати. Вона розповіла, що перед нашим весіллям моя мати підійшла до дружини і сказала, що я безплідний. Дружина дуже засмутилася, але вона завжди мріяла відчути смак материнства, тому й пішла на цей крок. Я був збентежений — і не промовив ні слова. Сів за кермо і не міг рушити з місця. Я все обдумав, і вирішив не порушувати нашу сімейну ідилію і після приходу додому нічого не сказав дружині. Я дивився на дочку, і розумів, що малечу, яку я так сильно люблю, насправді не моя. Так, весь тиждень я мучив себе зсередини, але все ж таки змирився з гіркою правдою.