Мій хлопчик, мій Антошка. Про сина, Марія Сергіївна говорила лише в такому ключі. Не знайшовши підходящої роботи у своєму містечку, син давно вже перебрався до Москви і непоrано там влаштувався. «Адже мій хлопчик програміст, а що програмісту робити у нашій провінції». Марія Сергіївна не переставала опікуватися ним і часто їздила гостювати до сина. Нічого не змінилося і після того, як син одружився. Просто тепер Марія Сергіївна виховувала їх обох. Як це не дивно, але з погляду нашої героїні вони завжди все робили неправильно. Добре, гостювала вона не довго, і у подружжя вистачало сил уникати kонфліктів і чинили опір м’яко.
Коли Антон із дружиною вирішили зробити ремонт у своїй квартирі, Марія Сергіївна зрозуміла, що без неї вони не впораються. Приїхала надовго та з порога включилася у процес. Ні, руками Марія Сергіївна нічого не робила, вона керувала. І завзято kритикувала все, що бачила. І руки у сина криві, і шпалери вибрали безсмачні, ні б, у неї спитати. Через кілька днів обстановка в будинку загострилася до краю. Але тут зателефонувала сестра Марії Сергіївни та розповіла про свою серйозну хво робу. Марія Сергіївна засмутилася і вирішила піти до мощей Матрони Московської, помолитися, попросити за сестру.
Помолившись, Марія Сергіївна вирішила трохи прогулятися та помилуватися архітектурою храму. У монастирському дворі вона побачила батюшку, до якого раз у раз підходили парафіяни, радилися з ним. Захотілося поділитись своїми nроблемами і їй. І про сестру розповіла, і про синочка. Який він у неї невміха, і до того ж, більше прислухається до дружини, ніж до матері. Слова лилися з неї потоком, поки священик не запитав: «А скільки рочків вашому синочку?» Марія Сергіївна засміялася, а потім і задумалася: а справді, сорок з лишком років, дорослий чоловік, а вона все ще ставиться до нього як до малечі. «Він дорослий чоловік,- наче повторив її думки батюшка,- і в нього своя сім’я. Може не варто так нав’язливо пропонувати їм свої послуги і тим більше свою думку?» За два дні Марія Сергіївна повернулася до себе додому. Та й у ці два дні вона намагалася не плутатися у молодих під ногами і не вказувати їм, що і як робити.