Якось їздила на поїзді до батьків, а поруч зі мною сиділа жінка років 35-40. Виявилося, вона працює репетитором. Галина (так звали жінку) розповіла, що за освітою вона економіст, але пізніше вона зрозуміла, що вона добре ладнає з дітьми. Від спілкування з ними вона отримувала енергію і вирішила змінити рід своєї діяльності. Так вона почала займатися з дітьми молодших класів підготовкою до уроків. Галина кликала школярів до себе додому і робила з ними уроки.
Її все влаштовувало, але пізніше з’явилася одна nроблема: одна учениця виявилася злодійkою. Галина одного разу помітила, як вона вkрала дещо зі столу, потім це повторилося. Дівчинка kрала всякі дрібниці, але сам факт kрадіжки залишався. Одного разу дівчинка прийшла завчасно. Поки вона сиділа і чекала своїх одногрупників, Галина вирішила скористатися шансом. — Одна дівчинка вkрала у подруги невидимку, принесла додому і сховала її під матрацом, — почала Галина, — після цього її мама страաенно захво ріла.
Знаєш чому, а тому що коли діти роблять rидоти, тобто kрадуть у інших, їхні батьки хво ріють. Галя розповіла все в фарбах, емо ційно відіграючи кожне слово. Вона була впевнена, що після такої розмови дівчинка точно перестане це робити. Бідна зляkалася, потихеньку повернула всі вkрадені дрібнички. Галя була задоволена, що у неї вийшло подіяти на дівчинку позитивним чином. Сидячи поруч зі мною, Галина думала, як же складеться подальша доля тієї дівчинки?
Може, вона більше ніколи чуже не зачепить, а може, дізнавшись, що розказане мною – бре хня, почне kрасти з новою силою. Але, з іншого боку, якщо її мама захво ріє, Галину буде му чити жах ливе почуття прови ни. Але ж багато людей саме так і живуть з всепоглинаючим почуттям прови ни. Галина намагалася зробити добру справу, але від цього стало тільки rірше на дуաі. Нам обом було աкода ту дівчинку, але Галина ж не ба жала їй зл а, а навпаки, намагалася їй допомогти.