Дуже мені хочеться кільки, синку. Купиш?- А навіщо? Ось же ціла тарілка з пиріжками. Чому ти їх не їси?- У мене вже зуби не ті, щоб їсти пиріжки. Хочу кільки. Хоча б найдешевшою. Будь ласка.- У мене немає часу. Їж те, що дають.Віктор тепер постійно замислювався про те, що дружина права. Його тата треба відправити на нове місце проживання -в будиноk для людей nохилого віку.І це незважаючи на те, що коли батько продав будиноk, щоб виручити свого сина. У того грошей на покупку квартири не вистачало. Пропозицію про продаж син і висунув. Мовляв, батькові ж нескладно, а стільки користі!- Ти будиноk продай, а я тебе у себе в наметах. І нудьгувати не будеш на самоті.Батько дуже не хотів розлучатися зі своїм житлом. Але, подумавши, вирішив вчинити так, як буде краще для улюбленого сина.Так він і переїхав. Спочатку все було добре, але поступово сім’я сина перестала його приймати. Внучка не хотіла мати з дідом нічого спільного, а дружина Сергія злилася з будь-якого приводу і лаяла старого за все підряд.В результаті дід просто сидів у виділеному йому кутку і намагався нікому не потрапляти на очі.
— У нашої доньки скоро весілля. А ти повинен будеш перебратися в будиноk для людей nохилого віку. Ми вибрали найкращий, там про тебе будуть добре дбати. Твоя кімната потрібна для молодої сім’ї, вони якийсь час тут поживуть.Всі ми тут не помістимося.Старий сторопів і заплакав. Він не міг знайти слів, щоб висловити свої почуття.— Я завжди йшов назустріч твоїм потребам. Навіть будиноk продав. Мені дуже цього не хотілося, у мене було стільки спогадів, пов’язаних з тією землею. Я хотів там померти. Але я зробив це заради тебе. А тепер ти мене в будиноk престарілих відправляєш?- Заспокойся, тато. Нам уже потрібно їхати. Ти не залишишся один, ми ж будемо приїжджати.- Я дуже розчарований. Не таким ти повинен був вирости. Я хотів би вірити, що твоя мама зараз, після сmерті, не бачить, яким ти став.
— Ти надто драматізіруешь.Син не став затримуватися надовго, коли вони доїхали до місця. Старий залишився на самоті. Якийсь час він дуже переживав і навіть відмовлявся від їжі. Але поступово дід змирився зі своїм становищем і навіть звик до нового будинку.Через півроку чоловік помер. Син жодного разу не відвідав його, незважаючи на обіцянки. Старий залишив після пристойну суму грошей, яку збирав усе життя. Він заповів ці гроші одній дівчині.Вона доглядала за ним в будинку для літніх людей. Такою була помста цього діда.Віктор же дивувався, не знайшовши свого імені в заповіті. Адвокат передав йому записку від батька. Там було написано наступне:»Я просто хотів спокійно дожити роки, які мені відведено. А ти вчинив зі мною дуже жорстоко. Саме тому я віддав всі гроші тієї, хто розділила зі мною мої страждання. Ця дівчина дуже хороша людина. У порівнянні з тобою. Прости