Це сталося приблизно п’ятнадцять років тому. Я тоді їхала додому з відпустки. Увійшла в вагон і побачила, що на моїй полиці сидить якась жінка: років п’ятдесят на вигляд. А з нею дідусь, дуже старий, як ніби 100-річний. Я спокійним тоном звернула її увагу на те, що вона займає моє місце. У відповідь отримала крик. — Ви пропонуєте моєму батькові лізти нагору ?! Він старий чоловік, як Ви собі це уявляєте ?
Зовсім вже знахабніли. Прекрасно, тепер я ще й нахабна. Навіщо було брати квитки на місця зверху, якщо вам там незручно? В результаті виявилося, що ці люди купували свої квитки спочатку з розрахунком на те, що вийде кого-небудь зрушити і зайняти нижні полиці. Щоб їхати було зручно. Якби жінка звернулася до мене з ввічливим проханням, я б змінилася з ними місцем: мене нічим не бентежить верхня полиця.Але замість цього я отримала хамство, яке мені дуже не подобається. Тому я покликала провідника, щоб той допоміг мені в цій ситуації. Старий у підсумку посів місце хлопця, який їхав на сусідньому нижньому місці. Тому набридло слухати, як жінка кричить і лається.
Тому він вирішив поступитися. А от самій скандалістці все ж довелося їхати нагорі. Протягом усього шляху я слухала, які нахабні зараз пішли девахи. У мене не виходило змусити її замовчати. Потім хлопець послав її на три недруковані букви дуже грубим тоном, і вона заткнула. Через пару годин жінка навіть принесла свої вибачення за все, що відбувається. Я можу зробити лише один висновок: подібні нахабні люди не розуміють, коли з ними розмовляють ввічливо. Відповідати їм потрібно різко і гр убo