Марта швидко впоралася з домашньою роботою, приготувала вечерю і вирішила трохи прогулятися. Йшла по улюбленій стежці, що вела до міського озера.Несподівано її зупинила старенька жінка.- Здрастуй! Як справи у тебе? — запитала незнайомка.- Дуже добре! — звично відповіла Марта і уважно подивилася на жінку. І тепер дізналася в ній свою колишню однокласницю Іру.- Так це я! Змінилася … Знаю. Життя моє не з медом.І жінка почала розповідати про своє життя.В цілому, життя цих двох жінок свого часу болісно перетнулися. Марта зустрічалася і любила Миколу. Мріяла про заміжжя з ним. Можливо, все б так і склалося, якби не Іра. Так, свого часу вона перейшла Марті дорогу. Вона болісно зранила її.
Іра була красунею — і станом вдалася, і личком. Перед такою важко встояти. Марта сумнівалася, що у неї були почуття до Миколи. Швидше, спрацювали заздрість або бажання відчути свої жіночі чари.Так, вона зуміла відбити Миколу, і незабаром вийшла за нього заміж.Після цього випадку вони більше ніколи не зустрічалися. Іра взагалі пропала- ніхто її не бачив і не чув нічого про неї.І ось вони — колишні суперниці, так несподівано зустрілися. — Куди ж поділася її краса? — подумки запитала Марта. Тому що і справді перед нею стояла втомлена життям жінка, з синцями під очима і згаслим поглядом.
Як з’ясувалося, щастя Іри не було тривалим. Бізнес, який вели батьки її чоловіка, прогорів. Стан сім’ї різко зменшився. Микола, який звик до роскоші, не міг ніяк влаштуватися на роботу. Фізично він ніколи не працював. Можливо, саме це стало причиною запоїв. А потім ще й почав захоплюватися гральними автоматами. У рух пішло навіть нажите майно. Іра не могла його зупинити. Батьки теж були безсилі.Такий спосіб життя, мабуть, озлобив чоловіка, відібрав у нього щось людське. Микола став агресивним. Міг спокійно підняти на Іру руки. Не раз вона тікала вночі до своїх батьків через агресію. Але там було занадто тісно — жив брат зі своєю сім’єю. Тому Іра змушена була повертатися до Миколи …Можливо, Іра ще б довго виливала свій біль, своє нещастя, але Марта різко зупинила її, побажала всього найкращого і попрямувала своєю дорогою.
Вона вважала, що в цьому випадку спрацював закон бумеранга. Адже свого часу вона дуже нагрішила, коли забрала її коханого. А зараз пожинає плоди того, що посіяла.Марті не було шкода Іри. Хоча вона допускала також, що тоді, можливо, її врятував янгол-охоронець. Хто його знає?А вона зараз щаслива. Тому що її чоловік не п’є. Тим більше, не піднімає руку. Він любить її і береже. А ще вона має двох гарненьких діточок і гроші. Хіба цього мало для щастя?