Минуло вже багато років з того часу, як я востаннє бачила Соню – мою колишню невістку. Тому я ледве впізнала її, коли вона увійшла до мене надвір. Я була зайнята посадкою картоплі на городі, все ще намагаючись залишатися активною, незважаючи на похилий вік та скромну пенсію. Коли мій єдиний син, Семен, вирішив одружитися з Сонею, я не схвалювала її, тому що вона була з бідної родини і не мала посагу. Незважаючи на мої застереження, Семен таки стояв на своєму – але під моїм впливом їхній шлюб розпався всього через рік.
Я зробила все можливе, щоб Соня пішла. Після цього життя мого сина пішло по низхідній спіралі: він звик до алкоголю і більше не одружився. Кілька років тому він пішов з життя, залишивши мене наодинці зі своїм жалем. Того сонячного дня Соня з’явилася в образі витонченої пані у вишуканому вбранні. Вона переїхала до Іспанії, знову вийшла заміж, і справи у неї йшли добре.
А приїхала вона, щоби вшанувати пам’ять Семена і побачитися зі мною. Вона не тримала на мене зла, незважаючи на те, як погано я з нею обійшлася. Ми сердечно проспілкувалися кілька годин, а наприкінці вона щедро залишила мені 200 євро, демонструючи прощення та розуміння. Ця зустріч навчила мене мудрості: іноді, намагаючись забезпечити краще для наших дітей, ми можемо завдати більше шкоди, ніж користі. Краще вже підтримати їхній вибір і сприяти любові та гармонії у їхньому житті.Найкращі подарунки для близьких