Коли мій син одружився з Ксенією, село гуло від пересудів. Усі жителі були присутні на весіллі, аби побачити, як мій син приймає її та двох її дітей як рідних. Він глибоко любив Ксенію. Коли вони просили мого благословення, стоячи переді мною на колінах, Макар сяяв від щастя. Я була проти такого зв’язку, але кохання в результаті перемогло. А от батьки Ксенії після весілля зреклися від неї.
Спочатку вони жили в місті, але 5 років тому переїхали до мене. Ми з Ксенією добре ладнали: вона була весела, добра і добре готувала. Через деякий час Макар поїхав до Чехії на заробітки, але згодом став приїжджати рідше. Якось свідок з весілля та близький друг Макара розповів, що у мого сина там є ще одна родина. Коли я зателефонувала Макару і зажадала пояснень, він підтвердив усе це і вже вирішив розлучитися з Ксенією.
Я була пригнічена і втішала свою невістку як могла. Порадившись з дочками, я вирішила дбати про дітей Ксенії, поки вона працюватиме, щоб купити собі квартиру в місті та виїхати з села та від ганьби. А ось з естра розкритикувала це рішення, сумніваючись у моїх діях та у нашому спільному майбутньому. Тепер і я маю сумнів. Чи було моє рішення правильним, чи все-таки моя сестра має рацію?