Дмитро Пилипович знайшов на вулиці самотнього собачку і взяв його до себе. Але тоді дід ще не знав, як одного разу вона врятує його життя

Дмитро Пилипович втра тив свою дружину давно. Йому було вісімдесят років. У нього були син та донька. Діти жили у різних країнах та приїжджали до нього рідко. Він був самотній. Того дня він повертався з крамниці. Погода була жа хливою. На вулиці був сильний вітер та мороз. Він поспішав додому, бо було дуже холодно. Дорогою додому він почув якийсь звук у засніжених кущах. Там пищало маленьке цуценя. Він підійшов до нього та взяв на руки. Собачці було холодно і він був голодний.

Дмитро дивився на цуценя і думав, як вони схожі. Обидві були самотніми та покинутими . Він вирішив взяти цуценя, думаючи, що так життя стане веселішим. Йому стало шкода і він сховав цуценя за пазуху. Він назвав цуценя Алісою. Маленьке диво змусило знову здобути щастя. Дмитро щодня гуляв зі своїм новим другом. У Дмитра бо ліли ноги, і він не міг довго стояти на ногах. Коли Дмитро дивився телевізор, Аліса лежала тихенько на ногах. Йому здавалося, що бі ль зникає і стає легше ходити.

Advertisements

Дідусь ділився всім з Алісою. Якось дідусеві стало дуже поRано, а поряд нікого не було. Він дістався телефону, щоб зателефонувати в швидку, але знепритомнів. В цей час Аліса почала дряпати стіни і голосно вити. Ці звуки почули сусіди та прибігли до дідуся. Вони прибігли, щоб посва ритися, бо через звуки не могли заснути. Але побачили, що дідусь лежить непритомний. Викликали швидку та врятували дідуся. Ось таким чином Аліса врятувала свого господаря, і віддячила за його доброту.

Advertisements