Віталій часто розмірковував про свою ідеальну супутницю життя. На столі в його кімнаті давно вже лежав аркуш паперу з 35-ма пунктами — критеріями для його майбутньої дружини. “Мамо, ти знаєш, чому я досі один?” – спитав він одного вечора, сидячи з матір’ю біля каміна. “Ну, Віталіку, можливо, тому що в тебе занадто багато вимог?” – Мати посміхнулася, подивившись на листок з пунктами. “Який сенс у цьому списку, якщо справжнє кохання не підкоряється жодним правилам?” “Мамо, це не просто вимоги. Це те, що я шукаю в людині. Я хочу бути впевненим у своєму виборі”, – сказав Віталій. Якось, під час прогулянки парком,
Віталій помітив дівчину, яка читала книгу. Вона була гарна, її очі сяяли розумом та інтересом до життя. Вони почали розмовляти, і Віталій був вражений тим, що вона відповідала багатьом пунктам його списку. Їхнє спілкування продовжилося, і вони стали проводити більше часу разом. Одного разу, коли вони мали Віталія вдома, дівчина, Ганна, помітила список на столі. “Це що?” – Запитала вона з усмішкою. “Це мій список ідеальної нареченої,” – відповів Віталій, трохи зніяковівши. Ганна швидко пробігла очима по пунктах. “Ну, я відповідаю багатьом пунктам. Але не всім. Значить, я не ідеальна для тебе?”
Віталій зрозумів, якою помилкою було все ще тримати цей перелік. “Знаєш, Ганно, ти маєш рацію. Список – це лише папір. Справжні почуття не піддаються опису. Ти особлива для мене, і я дійсно радий, що знайшов тебе.” Ганна посміхнулася: “І я рада, що знайшла тебе.” Список незабаром зник, але їхні стосунки лише зміцнилися. Віталій зрозумів, що справжнє кохання не залежить від якихось умов чи пунктів на папері. Головне – це почуття, довіра та взаєморозуміння.