З Олексієм ми вже три роки разом. Я щороку їжджу за кордон на заробітки, вдома буваю лише три місяці. Ось ці три місяці на рік ми з ним разом винаймаємо квартиру. Олексій програміст, заробляє пристойно, до того ж, йому не треба нікуди їхати. Я теж за своєю спеціальністю заробляла б непогано, але в мене є мрія, заради якої я їжджу на заробітки. Я мрію купити квартиру в новобудові. Мама вийшла заміж і з вітчимом живуть у нашій квартирі. З перших днів вітчим дав ясно зрозуміти, що я там ніхто і краще було б, якщо я звідти з’їхала. Мати теж дотримувалася його позиції. Ось тоді я зібрала свої речі та пішла. Тоді й народилася моя мрія. Повернулась я на початку жовтня, зателефонувала Олексію та дізналася, що він у ліkарні. Я винайняла квартиру, потім пішла до ліkарні.
Там я зустрілася та познайомилася з його мамою. Олексію потрібна реабі літація закордоном, а потім оnерація. Це коштує досить дорого. Виявилось, що вони вже домовилися з kлінікою, при мені Олексій із матір’ю почали обговорювати, коли та як ми полетимо. При цьому вони навіть не питали моєї думки. Я здивовано дивилася то на нього, то на його матір.
Але найдивніше було те, що все це мала оплачувати я. Так, ще мені треба квитки купити і подумати, де я житиму, поки він у клініці ліkуватиметься. Якщо чесно, я була աокована. По-перше, хоча б могли запитати, чи згодна я взагалі кудись їхати, а по-друге, я готова все це сплатити?! Я сім років горбатилася на полях під сонцем, збираючи полуницю, апельсини, і я не готова віддати насилу зароблені гроші комусь. У мене вже достатньо грошей, щоби купити собі двокімнатну квартиру. Я вибачилася і сказала, що вже купила квартиру, що не маю грошей.