Зі своєю майбутньою дружиною я зустрівся випадково і закохався в неї по вуха. Це була любов з першого погляду. Незабаром мені стало ясно, що мої почуття взаємні. Я зробив їй пропозицію, і вона погодилася. Ми швидко вирішили одружитися. Ми були молоді. Мені було 23 роки, а їй тільки 20. Я піклувався про неї, ставився до неї добре, і це було взаємно. Ми жили душа в душу. У нашому домі панували любов і взаєморозуміння. Незабаром моя кохана заваrітніла. Моїй радості не було меж. Через дев’ять місяців на світ з’явився мій син. Я був щасливий.
Після роботи я поспішав додому, щоб грати з малюком. Я розумів, що моя дружина втомлюється, адже важко з маленькою дитиною. Йшов час. Мені здавалося, що ми щасливі. Часто гуляли рука об руку, ходили в кіно, кафе. Коли старшому синові виповнилося 5 років, ми вирішили завести другу дитину-стати батьком вдруге. Це дійсно — найбільше щастя-стати батьком вдруге, подвійне щастя. Але мої друзі дивувалися, що молодший син зовсім не схожий на нас. Ми з дружиною обидва кароокі, смагляві, а малюк був світловолосим і сірооким. Дружина всім говорила, що її бабуся була світловолосою.
Але у мене були підозри, і я все частіше про це думав. Став уважніше придивлятися до дружини. Мій друг порадив зробити потайки тест на визначення батьківства. Я послухав його поради. Мій світ розколовся на дві частини. Мої підозри підтвердилися. Молодший син не виявився моєю кровною дитиною. Нашому щасливому шлюбу прийшов кінець. Моя дружина зібрала речі, і сама пішла. Вона переїхала до свого kоханця. Виявляється, вони зустрічалися більше чотирьох років. Вона стільки років обма нювала мене, зра джувала мені. Кажуть, у них тепер щаслива сім’я, нещодавно народилася дочка. А як же моє щастя? Не знаю, чи зможу я знову зважитися на відносини.