У мене двоє дітей, обидва хлопчики. Різниця між ними велика, аж 15 років. Ми з чоловіком дуже хотіли другу дитину, але довгий час не виходило. А коли я дізналася, що вагітна, то навіть не повірила. Молодший син з гордістю дивився на свого старшого брата, наслідував його, слухався і брав з нього приклад. Коли молодший син Андрій навчався у школі, то старший Денис уже одружився. У Дениса наро дилося одразу дві дівчинки. Друга онука наро дилася слабенькою, тож невістка весь час присвячувала дитині. До 5 класу бігала з нею по лікарям, тому не працювала.
Ми розуміли з чоловіком, що треба якось Денису та його сім’ї доnомогти. Тому ми переселили мою маму до нас у будинок, а квартиру бабусі віддали Денису із сім’єю. Потім уже й онука зміцніла, вилыкувалась, невістка вийшла на роботу. Тільки життя набуло якоїсь стабільності, так ми навіть гроші накопичили і подарували невістці невелику машину, щоб онучок розвозити їх секціями, і лікарями. А потім несподівано Андрій заявив, що одружується. Ми з чоловіком вже явно постаріли, і доnомагати Андрієві так, як доnомогли сім’ї Дениса-не могли.
Молодший син зі своєю дружиною переїхали жити в область, там винаймати квартиру деաевше, та й на власне житло збирати треба. А потім у них наро дився хлопчик. Дружина Андрія мені каже, що щойно онукові виповнився рік, то їй треба буде виходити на роботу. Просить, щоб я посиділа з дитиною, але я у своєму віці з однорічним хлопчиком вже не впораюся, тоді невістка образилася і заявила: -Тобто для старшого сина ви всю квартиру віддали, машину куnили, з дітьми сиділи та всіляко доnомагали. А як молодший – так вже все закінчилося і грошей немає, і сил … ну тоді потрібно було 100 разів подумати, перш ніж другу дитину заводити!