Ми з чоловіком жили звичайним сімейним життям. І сварkи були, і примирення. Нам з Андрієм було двадцять років, коли ми одружилися. Виховали трьох дітей, Зараз вони вже зовсім дорослі. Молодший навчався в університеті, у решти були свої сім’ї. Нещодавно я дізналася, що у мого чоловіка є kоханка. Йому вже п’ятдесят років. Ситуація сталася досить банально. Андрій був в душі, а я вирішила перевірити його телефон. Це, звичайно, негарний вчинок, але я не вважаю себе ви нуватою. Ми завжди перебували в хороших відносинах, підтримували один одного.
Я була його опорою в будь-яких починаннях. Дбала, коли він хво рів, допомагала порадою, якщо виникали проблеми. І господиня я хороша. Вдома завжди чисто. Чоловіка щовечора зустрічаю з різними смаколиками на столі. В ту хвилину я знайшла цікаве повідомлення в його діалогах, в якому було написано: “Рідний, ця ніч була прекрасною. Моя любов, я буду чекати тебе сьогодні. Скажи своїй дружині, що тебе затримали на роботі. Я все ще чекаю, коли ти збереш речі і переїдеш до мене, адже це твоя обіцянка» Моя душа обливалася кров’ю. Хто пережив таку ситуацію, той добре розуміє мене.
Андрій вийшов з ванної кімнати і побачив мене ри даючу з телефоном в руках. Просто одягнувся і вийшов. Я думала, що це кінець. Він повернувся на наступний день і запитав, як ні в чому не бувало: “Чим смачненьким мене пригостиш сьогодні?”Ось так от все в житті просто. Ми вже кілька тижнів не розмовляємо, він навіть не збирається виба чатися. Продовжує своє розгульне життя. Невже він вважає це нормальним? Я заслужила такого ставлення? Для мене це все зараз величезне випробування. Діти помічають, що зі мною щось діється, але я нічого не розповідаю. Вони відразу ж припинять спілкування з батьком. Як би ви вчинили на моєму місці? Дайте пораду, будь ласка…