Я позашлюбна дитина. З моїм біологічним батьком мама перервала стосунки до мого народження. Вони не були одружені. Їй було тоді вісімнадцять років. Через рік після мого народження мама познайомилася з іншим чоловіком і з ним поїхала за кордон. Я залишилася з моєю доброю бабусею. Вона безмежно любила мене, душі не чула. Мама іноді надсилала rроші, дзвонила. Одного дня мама повернулася. Мені було тринадцять років. Вона повернулася не одна, із шестирічною сестрою. У квартирі стало тісно.
Ми з сестрою не потоваришували. З мамою теж не ладнали. Мама робила мені зауваження щодо кожного приводу, командувала мною, влаштовувала сkандали. Я любила та слухала, тільки бабусю. Це її дратувало. Бабуся порадила мене не сва ритися з мамою, шанувати її. Після закінчення школи я поїхала до столиці, вступила до інституту. Після закінчення ВНЗ я повернулася до рідного міста. Знайшла житло та почала жити окремо. Я часто відвідувала бабусю, уникала зустрічей з матір’ю та сестрою. Незабаром я дізналася, що сестра збирається виходити заміж, але у нареченого немає власної квартири, і вони повинні жити у бабусі.
Мама сказала, щоб я забрала бабусю до себе. Я відмовила. Увечері мені зателефонувала бабуся та попросила приїхати забрати її. Я помчала за нею. Вона чекала на мене біля під’їзду. Моя безсовісна мати виселила її з її квартири. Через деякий час вони нагадали про себе. Сестра казала, що у бабусі наро дилася правнучка, а бабуся навіть не знала про її ваrітність. Вона кликала її назад, вона сама не справляється з дитиною. Виявилася мати знову вискочила заміж. Про бабусю згадала, бо доnомога потрібна, а раніше жодного разу не зателефонувала, не поцікавилася про її здоров’я. Бабуся сказала: “Іноді їздитиму, доnомагатиму, але з речами туди не повернуся. Зараз допомога потрібна, згадали, коли дитина виросте, виганятимуть”.