Ми залишили дітей зі свекрухою лише на три дні, але вони нам таке розповіли, що більше її імені не хочу знати

Коли я вийшла заміж, то свекруха мене зне навиділа. Які обра зи я не чула від неї. Антоніна Павлівна вважала своїм обов’язком вказувати на мої мінуси перед чоловіком та гостями. Так жити я не могла, тож ми з чоловіком вирішили, що нам треба переїхати. Взяли іпотеку та переїхали. Я народила двох дітей, свекруха особливої любові до них не відчувала. Іноді мені здавалося, що вона їх не любить, бо вони були мої. Спілкування ми намагалися підтримувати, як ні – мати чоловіка. Хоча, чесно кажучи, чоловік завжди знаходив відмовки, щоб до батьків не їхати. Йому не подобалося, що кожного разу його мати каже про мене всілякі rидоти.

Коли був ювілей свекра, нас покликали на святкування на дачу. Ми поїхали та й діток із собою взяли. Свекор у мене людина хороша, онуків любить. На мій подив, під час застілля мене жодного разу не обра зили, навіть косо не подивилися. Свекор довго грав із онуками; і він не хотів, щоб ми виїжджали. – Хоч би на два дні залиштеся. Ми й так рідко бачимося. Я дуже сумую за своїми онуками. Ми з чоловіком залишитися не могли, бо ми маємо йти роботу. Чоловік запропонував залишити дітей у бабусі з дідусем на кілька днів, а потім приїхати та забрати їх. Я погодилася, бо давно хотіла пофарбувати стелю у дитячій кімнаті. Через три дні чоловік привіз дітей. Такими сум ними я їх ще ніколи не бачила.

Advertisements

Старший син із коридору прибіг до мене у сльо зах. – Мамо, не залишай мене більше з бабусею, будь ласка. – говорив він у сльо зах. Довелося довго говорити з дітьми, щоб дізнатися і заспокоїти їх. Виявляється, Антоніна Павлівна почала говорити дітям про те, яка я в них поrана. Старшенький заступився за мене, і це їй не сподобалося. Вона виrнала їх в одному домашньому одязі та босоніж на вулицю. Дідусь був у гаражі; почувши дитячий плач, він прибіг до онуків. І свекор того дня вперше в житті підняв руку на дружину. Він не розумів, як вона могла дітей такою холодною зимою прогнати на вулицю. Дітки у мене потім довго хворіли. Потрібен був місяць, щоб поставити їх на ноги. Більше зі свекрухою я не спілкуюся. Іноді до нас приїжджає свекор відвідати дітей, ми його приймаємо привітно.

Advertisements