Мене Раїсою Іванівною звати. Мені вже 65, молодшому синові 30. Одружився недавно. Гарна дівчинка з інтелігентної сім’ї. Думаю, допомогти молодій сім’ї? У мене квартира є, раніше там жили квартиранти, також молода, сімейна пара. Ідеальними були мешканці. Завжди все блищало у мене вдома. Відносини у мене з ними були чарівні. Отже, коли я їм сказала, що хочу сину віддати квартиру пожити в ній, вони з розумінням підійшли до мого рішення. Ну от пара заселилася, кілька місяців не минуло. Я хотіла забрати з дому драбину, вдома у себе люстри протерти зібралася. Заздалегідь зателефонувала, за день, щоб не бентежити молодих. Приходжу до своєї квартири – мені трохи поrано не стало.
Авгієва стайня. Речі розкидані, підлога брудна, посуд немитий. Це все квіточки, моя невістка притягла в будинок з вулиці кота, сморід по всьому будинку, всі меблі подряпані, шпалери обірвані, фіранки з зачіпками. Я в жаху, мені поrано, я зрозуміла, що мій дзвінок заздалегідь там нічого не змінив би. Я думаю, якщо після них клінінгову компанію викликати, там взагалі реально буде з цим впоратися? Або краще одразу підпалювати квартиру, бо її нічого не врятує. Я їм висловила, сказала, що якщо таке продовжиться, я їх виселю і оком не моргну. Але вони зробили такі обличчя, ніби їм байдуже. У мене зі сватами нормальні стосунки, ми з ними чудово ладнаємо, збираємося у свята.
Я вирішила через них подіяти на невістку. Але й там розвели руками, кажуть: -Молодь така, нічого не поробиш із ними. Я до них не ходжу, і вам не раджу. Ну, живуть у бардаку, ну виселіть їх, якщо по-іншому не розуміють. Я тисячу разів пошкодувала, що виселила моїх постійних мешканців. Вони, однолітки, така ж молодь. Але я з ними такої nроблеми не мав. Однозначно виселю, мені після них доведеться власним коштом ремонт робити. Я вже, звичайно, не в тому віці, коли фінанси великі, але що робити… Зараз до моєї квартири в нинішньому стані ніхто не в’їде.