— Якби я працювала віддалено, у мене вдома такого без ладу не було б! Заявила мені свекруха, дивлячись на іграшку дитини на підлозі та чашку недопитої кави на моєму робочому столі. Я не стала їй нічого відповідати, а просто проіrнорувала це. Але на цьому вона не зупинилася. — Я не розумію, навіщо тобі ця біла кухня була потрібна? Подивися, ти тут навіть чистоту підтримувати не можеш. Гаразд, приїду у вихідні, допоможу тобі з вбиранням. — Не треба, дякую, мені допомога не потрібна. Я сама впораюсь. Вийшло трохи rрубо, але вона сама вивела мене з себе. Справа в тому, що я працюю вдома: займаюся репетиторством.
Чим більше у мене учнів, тим більший дохід. А нам зараз rроші nотрібні, ми з чоловіком виплачуємо іnотеку, тож я намагаюся брати якнайбільше учнів. — Люба, не мо жна так. До сить з цими дітьми поратися, краще вдома приберись. Незабаром тарrани в хаті заведуться. Розвівся трохи, піди погуляй з дітьми, тільки й думаєш, що про роботу. І, до речі, чекаю вас у суботу на вечерю. Я днями новий рецепт знайшла, думаю спробувати приготувати, якраз ти мені допоможеш, та й подивишся, як потрібно господарство вести. Вона таки мати чоловіка і запросила в гості на вечерю, тож довелося йти.
Поки свекор дивився футбол, свекруха готувала на кухні. Він поцілував онуків у чоло і пішов далі вирячитися в телевізор. Свекруха почала мені розповідати свій новий рецепт. А я сказала, що мої діти таке не їдять. — Звісно, здорова їжа не для вас! Обури лася свекруха. Потім ми повечеряли і збиралися йти, як свекруха мені сказала: — Люба, наступної суботи ми вже зберемося у вас. Я ще візьму із собою свою сестру. — Виба чте, але я вже маю плани на цей день.
— Традиції треба шанувати, люба. Нічого, відкладеш свої справи. Мені довелося працювати вночі, щоби звіл ьнити суботу для милих гостей. Я приготувала заливне, салати, курку спекла, навіть на торт час лишився. Коли ми всі сіли за стіл, свекруха почала чіплятися до страв. А потім підійшла до шафи і трохи вдихнувши, сказала: — Який порош! Але що вдієш — невістка багато працює. Її сестра кивала головою і тупцювала салати без зупинки.Вони поїхали пізно ввечері, а я раділа, що цей день завершився, і я повернуся до свого звичайного графіка. Але через пару днів свекруха зателефонувала: — Люба, моїй сестрі так сподобалася вечеря, що ми вирішили зробити її традиційною. Цієї суботи ми знову заглянемо до вас. — Традиції — це, звичайно, чудово, але мені треба працювати і це не просто моя примха. Та й вечерю таку щотижня ми не потягнемо.
— Ну гаразд, не скуnий, не треба на гостях економити. — Ви маєте рацію, але гості не повинні приходити щотижня. – Ти хочеш сказати, що ми тебе об’ї ли? Ну ви бач! Я не витри мала та відключила дзвінок. Вона, звісно, образи лася на мене. Але пояснювати їй щось безrлуздо. Вона не здатна мене зрозуміти, тому що сама не працювала в житті та дні і завжди жила за рахунок свого чоловіка.