Сьогодні нам довелося провести в кращий світ унікальної людини – бабусю Стефу. Я повертався додому під сильним враженням від того, що розповіли мені старожили. А розповіли мені неймовірну історію бабки Стефи. Сорок третій рік, війна, голод. Люди вмирали не тільки від війни, але і від величезної нестачі їжі і всяких витівок … Стефа, будучи юною дівчиною, поверталася з роботи на заводі. Вже прийшла до свого дому. Проходить повз сараю і чує ледь вловимий для вуха дитячий плач. Спершу вона подумала, що з голоду вже слухові галюцинації починаються.
На вулиці, до слова, була зима, температура приблизно мінус двадцять п’ять-мінус тридцять градусів. Взяла дівчина з будинку відра, щоб набрати води з колодязя. Проходить знову біля того сараю і знову чує плач. Думає ну це вже точно не причаїлося. І дійсно, коли вона зайшла в сарай, то мало не зомліла. В її сараї в сіні замотаний в якихось ганчірках лежав новонароджений хлопчик. Хтось прийшов народити саме в сарай Стефи.Вона швидко віднесла дитя в будинок, розтопила піч і почала міркувати, де б їй їжі для нього взяти. А у її сусідів була корова, але зараз важкі часи, тільки-но вона зможе отримати від них молока, у сусідів своя сім’я і просто так дати комусь молока вони точно не погодяться. Тому Стефа вирішила обміняти продовольчі картки, які їм на заводі видавали на молоко.
Вона навіть не думала віддавати маленького в дитячий будинок. Стефа записала дитину на себе, дала своє прізвище і виростила його як свого сина. Як вони з Нікітіком, так вона назвала тепер уже її сина, які пережили ту війну – знає лише Стефа, та Господь Бог. По закінченню війни Стефа вийшла заміж. Чоловік тоді був вдівцем і з радістю прийняв Стефу і її дитину. Потім вони завели ще двох дітей.
Всіх дітей вони любили однаково. Бабуся Стефа нікому не розповіла про історію появи Микитки. Уже потім, за кілька років до смерті присвятила в неї Микиту і інших дітей. Ніхто не знає, що б сталося, якби вона не забрала тоді хлопчика і як взагалі склалася б її життя. Кожна подія в нашому житті має вагу, має значення для подій в майбутньому. А історію я вам це розповідаю, щоб ви знали, що герої в роки Другої світової війни були не тільки на фронті, але і серед звичайних людей.