Андрій сидів на роботі незвично тихий. У нього не було настрою. Якраз сьогодні чоловік зрозумів, що сімейне життя його обтяжує. Зовсім недавно він радів, коли Наташа давала згоду вийти за нього заміж. Потім народження донечки Віки. Андрій пишався, що у нього повноцінна сім’я.Але все потихеньку змеркло. Наташа, коли була вагітна, набрала вагу, але після народження Віки так і не схудла. Вона навіть не доглядала за собою. Ходила весь день в халаті, зачіску не робила.Такий вид дружини не привертає увагу. До того ж Віка постійно вередує, ночами не спить. То у неї животик болить, то зубки ріжуться. Андрія дістало таке життя. Хочеться прийти додому, щоб дружина і раніше мило посміхалася йому, а не була так заклопотана. І щоб були тиша і спокій.
Вчора Андрій зустрів Анжелу, давню любов. Дівчина виглядала чудово. Фігура, одяг, зачіска. Така красива, як раніше. Ніби й не було семи років,які не бачилися. Вони поговорили, чоловік запропонував зустрітися, поспілкуватися, адже не бачилися стільки років. Домовилися о восьмій вечора.Зараз Андрій думає, чи правильно чинить. Наташа чекатиме його з роботи, щоб допоміг, погрався з донькою.Увечері, як і домовилися, Анжела чекала його в кафе. У неї свої плани на Андрія. Вона бачила, як дивився він на неї.
Сумує, що одного разу втратив.Анжела заміж так і не вийшла. Після Андрія не бачила достойного собі чоловіка. Були звичайно, але не для життя. Сьогодні вона зробить все, щоб чоловік залишився задоволений нею.Андрій прийшов із запізненням. Наважився прийти, хоч совість все ж мучила. Довго сиділи, розмовляли. Чоловікові було цікаво, як склалося життя колишньої дівчини. Про себе не став нічого розповідати: одружений, має доньку. І все. Анжела все говорила, говорила. Навіть сфотографувала їх удвох. На питання Андрія, навіщо? Відповіла: на пам’ять.
Після кафе чоловік провів Анжелу додому, і пішов, не затримуючись. На питання дівчини, чи зустрінуться, той не відповів.Наташа чекала чоловіка. Чомусь сьогодні він затримується. Дзвонити не стала, навіщо турбувати, прийде. О десятій годині вечора на телефон прийшло повідомлення. Наташа відкрила його і завмерла. Там її чоловік сидів поруч з усміхненою дівчиною. І підпис: ” Скоро він буде моїм ”.Дівчина стояла хвилин п’ять. Віка спала, так що думати ніхто не заважав. Що робити і як жити далі? На ці питання відповіді не було.Незабаром прийшов Андрій. Чому прийшов пізно? Відповідь затримався. І все, більше нічого не пояснює. Наташа теж не подала знаку, що їй надіслали повідомлення. На наступний день Андрій пішов на роботу. Наташа зібрала Віку і поїхали до мами, бабусі Віки. Мамі Наташа все розповіла, тільки тут дала волю сльозам. Запитала, що їй робити, можливо забрати речі і переїхати до вас?
Мама Наташі лише сказала: ” по-перше, дочка, подивися на себе, яка ти стала. Поруч з тією на фотографії ти виглядаєш погано. Тобі потрібно взяти себе в руки, доглядати в першу чергу за собою. Зовсім себе запустила. Більше приділяй увагу Андрію. Після народження Віки ти зовсім не звертаєш на нього уваги. Ось тобі результат. Він шукає на стороні те, що вдома вже немає. Борись за нього, він твій чоловік ”.