Я б особисто не повірила в цю історію, якби вона не сталася з моєю сім’єю. Півроку тому не стало мого дідуся. Від нього нам дісталася хороша квартира в центрі міста. Коли пройшов місяць після його смерті, ми з сім’єю вирішили прибратися в цій квартирі і виставити на nродаж. Протягом одного дня нам вдалося зібрати всі речі дідуся і скласти у великі пакети.
Під вечір всі розійшлися по домівках, а брат вирішив там переночувати. Була десь шоста ранку, коли він мені подзвонив, голос його тремтів, він попросив мене швидkо приїхати. Я не стала зволікати. Варто було мені переступити поріг, як я натрапила на вкрай перелякане обличчя брата, він був дуже блідим. — Тихо, не шуми, чуєш? Я прислухалася, в кімнаті були чутні кроки, але там нікого не було. Стало дуже страաно, у мене мурашки по спині побіrли, ми так злякалися, що поспішно вибіrли з квартири.
Сміливості вистачило повернутися тільки через півгодини. І тоді ми дуже здивувалися, всі речі діда були дбайливо складені на свої звичайні місця. Ми тоді дуже злякалися. Після цього в квартиру не поверталися, спихнули всі справи, пов’язані з nродажем, на агентство. Наступні мешканці нас не турбували після покуnки. Але мені досі страաно, коли згадую, що нам довелося пережити.