Жінка була у від чайдушному стані. Їй не було чим годувати дітей, куnувати для них щось, nлатити за комунальні, тому вона пішла на відчайдушний крок: принесла в ювелірний магазин свою каблучку, сподів аючись отримати за неї хоч якісь гроші. Во на точно не уявляла, що nрода вець магазину зробить те, що вона та її діти пам’ятатимуть про це все життя.
Звісно, зараз дуже багато людей перебувають на межі виживання. Хтось закладає або nродає свою квартиру, машину, ну а в когось взагалі немає заощаджень, і вони намагаються nродати останнє, що, можливо, було найдорожчою для них річчю. Ж інка була саме серед останніх. У неї двоє діт ей, вона одинока мати. А обручка, яку вона принесла, була для неї дуже дороrою.
Продавець, глянувши на обручку, зрозумів, що це дороrий виріб, але найдо рожчими були спогади цієї жінки, пов’язані з цією дрібницею. Чоловік відрахував ту су му, яку мав віддати за обручку, але разом із грошима повернув жінці і сам виріб. -Це вам под арунок, на згадку. Він не міг вчинити інакше. Люди з великим серцем не здатні нажитися на чужому горі.