Проживаючи життям звичайної домогосподарки, у мене вже був заздалегідь розроблений план дня, тобто справи, якими я мала зайнятися вдень. Дні один від одного особливо не відрізняються, але, наприклад, генеральне прибирання я не щодня робила, а от забирати дитину зі школи доводилося щодня протягом п’яти днів на тиждень. Особливо дивних виnадків під час цих «нестримних веселощів» раніше не спостерігалося. Але один виnадок стався зовсім недавно і запам’ятається мені ще надовго.
Я якраз забирала мого Кирила зі школи, як раптом помітила, що його друг якось надто просто одягнений для такої холодної погоди, до того ж його батько, який і мав забрати його, спізнювався. Тоді до воріт школи неакуратно в’їхала чорна машина, а з неї в явно неадекватному стані вийшов чоловік, батько однокласника мого сина. Ми поговорили трохи, і в результаті розмови горе-батько влаштував сцену, а я врешті-решт дитину забрала з собою, адже вести машину в такому стані було небезпечно.
Дитину я забрала до себе додому, він разом з нами повечеряв, попросив вибачення за непердбачуваний візит, я залишила його переночувати в кімнаті сина, а наступного ранку я їх обох відвезла до школи. Вже після всього цього, і після того, як батько дитини відправив мені на телефон усілякі погрози, що він заяву в nоліцію напише, мені зателефонувала сама мати дитини, і не давши мені привітатися почала дякувати мені за те, що врятувала її сина від kолишнього чоловіка, який не давши знати матері дитини, хотів забрати хлопця до себе зі школи. А я ж просто не хотіла, щоб машину з дитиною вела п’яна людина… так я і дитину виnадково врятувала.