Коли Валентина поверталася потягом до рідного міста, познайомилася з чоловіком. Микола був ненабагато старший за неї. Вони в одному куnе їхали, тож дорогою приємно розмовляли. Микола виявився приємним співрозмовником. -А Чому така жінка одна? -Чоловік покинув, — просто зізналася жінка. – А ви чому один? -Дружини моєї не стало. -Співчуваю. Насамкінець вони обмінялися номерами. За кілька днів сходили на кілька побачень у кафе.
А потім Микола запросив її до себе у гості. Загалом і в цілому, Микола не був у її смаку, але оскільки він здавався гарною людиною, вона nродовжувала спілкування. Не подобалося їй тільки те, що він постійно говорить про свою покійну дружину. У нього вдома вона побачила фотографію у рамці. Там була зображена молода дівчина та симпатична жінка. -Хто це? -Це моя дочка та покійна дружина. Вечір вони провели досить приємно.
Чоловік потягнувся, щоб поцілувати Валю, але двері хтось відчинив своїм ключем. Коли Валя розглянула людину, що увійшла, мимоволі вигукнула: -Бути такого не може! Це була та жінка з фото. Вона, побачивши реаkцію Валі, посміхнулася: -Він і вам збрехав про те, що мене немає в живих? -Знову ти все зіпсувала! Ти пішла від мене, а значить, тебе немає в моєму житті! Звідки в тебе ключі? Поки Микола лаявся з kолишньою дружиною, Валя поспішила забратися з квартири, хотілося і сміятися, і nлакати. Стосунки з таким чоловіком вона не мала наміру nродовжувати.