Мені тридцять п’ять років. Все моє життя – це моя робота, я витратила багато зусиль, щоб досягти того, що маю. Нещодавно відбулася в моєму житті важлива подія. Я отримала, нарешті, керівну посаду заради якої майже рік безвилазно орала на роботі. Це було по-справжньому важливим досягненням для мене, і я вирішила відзначити це в колі приємних мені людей. Святкувати планувала з розмахом, грошей на торжество не шкодувала, тому замовила столик у дорогому ресторані. Я всі деталі заходу заздалегідь обговорила, на столі були страви, які мені подобаються, інтер’єр теж повністю відповідав моєму смаку.
Все повинно було пройти ідеально, адже я все добре запланувала. Список гостей так само був підібраний дуже ретельно, там були колеги, з якими я близька, родичі, які щиро радіють моїм успіхам, і парочка подруг. Коли всі вже сіли за стіл, і я збиралася виголосити тост, в зал увійшли син моєї подруги і його дівчина. Я тоді здивувалася їх візиту, адже їх не запрошувала. До того ж торжество було заплановано для людей мого віку. Неждані гості дещо зіпсували мені настрій, але я вирішила не загострювати на прикрий факт увагу.
Скоро я знову підняла келих, щоб виголосити тост, але мене перервали. Син подруги встав на одне коліно і зробив своїй дівчині пропозицію. Тут я розгубилася: «Невже за мій рахунок хочуть організувати заручини?» Мене відсунули на задній план на моєму ж святі, всі люди вітали молодих. Після цього вечора я подзвонила подрузі: -Світла, тобі не здається, що це перебір? Що за заручини на моєму святі, а? Світла на мене образилася і назвала жадібною. Це взагалі нормально все?