Катя була на роботі. Якось незнайома жінка підійшла до неї і порівняла зі своєю знайомою. Вона сказала, що вони дуже дивні. Катя не звернула уваги. Увечері вона розповіла мамі про це, а та чомусь напружилася.- Не хвилюйся, Кать. Мене теж постійно з кимось порівнюють!— Не знаю, мам. Вона сказала, що у нас з Іриною цієї навіть родимки на тому самому місці.— Не вигадуй, немає в нас жодних Ірин.Катя помітила якесь тремтіння в голосі мамі, все це було дивно. Мама мала проблеми зі здоров’ям. З кожним днем Ольга слабшала. А якось Катя почула плач мами, і тоді та зізналася їй у всьому.— Доню, я тяжко хворію. Не можу більше приховати від тебе.
Ти не моя рідна дочка. Я не могла мати дітей, побачила тебе в дитячому будинку та зрозуміла, що не зможу без тебе. Я взяла тебе, і ми переїхали до іншого міста, щоб ніхто нас не впізнав.Катя не вірила почутому. Мама захворіла і вона їй нерідна. Як це все переварити? Цілу ніч вона не спала і згадала моменти з дитинства.— Мамо, а раптом Ірина, про яку говорила та жінка у поліклініці моя справжня мама? Адже буває таке, що діти – копія батьків, і родимка така сама.— Все може бути, дочко, земля кругла, трапляються всякі чудеса у житті.Дівчинка почала шукати ту незнайомку, щоб дізнатися про матір. Вона чекала її на тому самому місці в той же час щодня, і нарешті зустріла її і з легкістю дізналася адресу тієї самої Ірини.
— Вибачте, ви Ірина? – несміливо запитала Катя.-Так, а ви хто? — Жінка примружилася.— Вибачте, могло бути таке, що ви народжували вісімнадцять років тому?- Що? — видно було, що жінка зніяковіла.Справді, Ірина була матір’ю Каті. Вони були настільки схожі, що таке навіть у звичайному житті рідко трапляється.- Господи, адже лікарі сказали, що ти довго не протягнеш…Вони довго розмовляли, Катя розповіла про свою хвору матір. Чоловік Ірини був власником великої медичної клініки. Окопалося, що Ольга має шанс одужати.Вони витратили багато сил, жінка пішла на виправлення. Тепер у Каті було дві матері.