Я зіткнулася з цікавою nроблемою: дорослі приймають рішення наро дити дитину, а потім заявляють, що ця дитина їм щось вин на. А також не розумію, як можна приймати таке важливе рішення, навіть не усвідомлюючи, яка це відповідальність? Мої батьки роз лучилися, коли я була маленькою. Тато доnомагав нам щедрими алі ментами, та такими, що мама не працювала, а нам цілком вистачало на все. Але в день мого повноліття, мене чекав сюрприз. Мама з ранку заявила, що я вже доросла і вільна, повин на з’їхати з нашої квартири і жити самостійно. Я була в подиві від такої заяви. Я ж готувалася до іспитів для вступу у вуз, і мама знала про це. Але їй було наплювати. Навіть той факт, що у мене не було роботи і грошей її не збентежив. Вона дала мені рівно три місяці на з’їзд.
Через цей ст рес я не змогла набрати достатньо балів для вступу на бюд жет, а nлатне навчання мені не світило. Мати не була готова витратити на мене ні коnійки, а тато був готовий. Але мама вмовила його теж не втручатися. Я не стала умовляти ні одного, ні іншу. Коли я була маленькою дівчинкою, то пишалася мамою, вважала її сильною жінкою. Потім я пережила п’ятьох вітчимів, потім її ці витівки і повністю розчарувалася в ній. Я знайшла роботу. На роботі познайомилася з дівчиною, яка погодилася знімати зі мною кімнату. Нас обох влаштовували ці умови. Тим часом мама дражнила мене через те, що я не змогла вступити. «Раз ти така тупа, що не змогла вступити, тобі зовсім не потрібно отримувати вищу освіту. Нам з твоїм татом і без цього добре жилося». Через ці слова і через те, що я не хотіла відмовлятися від своєї мрії, я все ж зробила все, і через рік змогла вступити на омріяний факультет. Я змінила роботу і почала стрімко підніматися по кар’єрних сходах.
З мамою я намагалася не спілкуватися, тому що без її присутності в моєму житті мені було спокійніше. Я стала відчувати себе більш впевнено, моя самооцінка і відношення до себе прийшли в норму, стали відповідати реальності. В один день я вирішила все ж зателефонувати і поділитися з мамою своїми досягненнями. Це було моєю помилкою. Дізнавшись, що у мене все налагоджується, мама заявила: «Раз ти вже стоїш на своїх ногах, ти повин на забезпечувати мене. Не потрібно сильно витрачатися в перший час. Почнемо з 10 тисяч щомісяця». Я навіть не встигла відмовитися. Я ледве змогла погасити всі свої kредити і борrи, живу в орендованій квартирі, життя тільки почало налагоджуватися, а вона вимагає від мене таке. При тому, що сама вона мене вигнала з дому. А тепер, мовляв, у мене борr перед нею, як у її дитини. Я не здивуюся, якщо вона подасть на алі менти.