З дитинства я мріяла про народження доньки. Пам’ятаю, що грала в ляльки, одягала на них гарні сукні і мріяла, що коли виросту, народжу собі красуню доньку. Але є речі, які зовсім не у нашій владі. Я виросла, вийшла заміж за чудову людину, але першим у нас наро дився син. Я трохи засмутилася, але вирішила, що стать дитини не найголовніше. Головне, що наше маля абсолютно здо рове. Сина ми назвали Костянтином.
Він у нас дуже рухливий, веселий та кмітливий хлопчик. Я його дуже люблю. Коли синові виповнилося п’ять, я заваrітніла другою дитиною. Мені дуже хотілося, щоб це була дівчинка. Ще до того, як стала відома стать дитини, всі родичі вже зверталися до живота в жіночому роді. І ось довгоочікуваний день У ЗД. Ліkар із радістю повідомляє, що в мене буде другий хлопчик. У мене одразу настрій скотився в прірву.
Одне тішило, що на речі для малюка потрібно менше витрачатися. Коли людям стало відомо, що в мене друга дитина теж буде хлопчиком, почалися неприємні жарти з цього приводу. Я розумію, що стать — це не так важливо, але вислуховувати таке від людей було дуже неприємно. Я вирішила припинити спілкування із такими людьми. Я дуже люблю своїх хлопчиків. Дівчинку досі хочеться, ні я навряд чи наважуся на третю ваrітність.