Алла завжди хотіла для своєї дочки лише найкращого, чого вона добивалася виключно своїми зусиллями. Чоловік Алли покинув її після народження дочки. Тоді на доnомогу прийшла мама Алли, яка віддавала всю пенсію дочці, ось тільки та відмовлялася, просила її просто дбати про свою дочку, доки вона сама шукатиме роботу.
У селі, де вся родина жила, вільних вакансій не було, з гарною зарnлатою, тож Алла вирішила переїхати на деякий час до міста, на заробітки. Вона зібрала всі свої речі і покинула дочку, залишивши її з бабусею. Вже в місті Алла змогла знайти хорошу роботу, і ніколи не забувала більше половини своєї зарnлати відправляти доньці. В цей час дочка Алли, Ніна, зростала. Вона стала зовсім дорослою, як раптом nомерла її бабуся. Ніні було дуже важко від цього, але, коли Алла сказала, що збирається повернутися назад у село,
Ніна сказала, що немає у цьому потреби, адже вона вже доросла і сама може подбати про себе. Минав час, Алла одного дня приїхала до села, відвідати дочку, ось тільки та сказала, що зайнята, і буде зі своїми подругами. З матір’ю дівчина так і не зустрілася, і лише тоді Алла зрозуміла, що її дочка, мешкаючи з бабусею, просто не бачила, як старається для неї Алла. Жінці було шkода, що дочка виросла такою, ось тільки краще вона буде скривджена на матір, ніж житиме в бід ності.