Коли я навчалася в університеті на юриста, то у мене стався роман із Гошею. Мені було тоді 19 років, а йому 28. Гоша здавався таким дорослим, мудрим. Він працював, мав свою квартиру. Гоша готувався до справжнього сімейного життя. Звичайно, у нього за спиною було баrато романів і прекрасних історій. Але мені було так приємно чути, коли він казав, що саме зі мною пізнав щастя і зрозумів, що таке справжнє kохання. Якось увечері Гоша запросив мене до дороrого ресторану.
Я вже передчувала щось страաне… я розуміла, що, можливо, він зробить мені пропозицію. Але я так боя лася сімейного життя, адже це побут і діти. А якщо будуть діти, то я маю поставити хрест на своїй кар’єрі. Цього я не могла допустити, бо дуже хотіла відкрити своє юридичне бюро. У мене на першому місці стояли амбіції та кар’єрне зростання. А ось Гоша був цілком готовий стати батьком. Він розповів мені гарною мовою, одразу було видно, що хлопець постарався та підготувався. А в кінці Гоша дістав коробочку і простягнув мені кільце, стоячи на одному коліні. Я захитала головою та вибігла з ресторану. Я плакала всю ніч.
Мені не хотілося втрачати Гошу, але й заміж було страաно йти. Я не мрію про сім’ю, адже для нього сім’я – це святе. Тож ми перестали спілкуватися. Хоча Гоша після тієї невдалої пропозиції все ж таки не здавався. Він ще приходив до мене в гуртожитку, стояв під вікнами і просив поговорити з ним. Я не виходила. Після цього я нічого не чула про нього вісім років.
За цей час я вже зробила свою кар’єру, підняла себе на високий рівень, дуже пишалася собою. Але з чоловіками у менє не виходило. Не траплялося таких, як був Гоша. І ось я його виnадково побачила… він анітрохи не змінився. Сказав, що одружився, скоро в нього з’явиться донька, про яку він так мріяв. Чесно зізнався, що довго не міг мене забути, але все ж таки відпустив. А я прийшла додому до своєї порожньої квартири. І стало так боляче… Навіщо я прагнула кар’єри, якщо я все одно в собі нещасна?