Аліна завжди була ідеальною донькою в очах сусідів та маминих подруг. Вона була відмінницею, ходила до музичної школи і брала участь у всіх олімпіадах у школі. Мама завжди говорила, що Аліна її найбільша гордість. Вона твердила, що Аліна ідеальна у всьому та скрізь. Ніхто й не сумнівався: Аліна не те, що була зразковою, вона навіть не товаришувала із сумнівними компаніями. Якщо бути чесним, вона взагалі ні з ким не дружила. У місті дівчинку можна було помітити лише зі своєю скрипкою дорогою до музичної школи або з рюкзаком дорогою до школи. Після школи вона поспішала додому, не затримувалася ні на хвилину.
Сусіди дивувалися — навіть, будучи маленькою дитиною, Аліна ніколи не шуміла. Вона навіть не nлакала і ніколи не вередувала. Усі заздрили її мамі. Закінчивши університет, Аліна зібрала речі та поїхала до іншого міста, написавши мамі листа. Там дівчинка писала, що їй запропонували престижну роботу, від якої було б нерозумно відмовитися. Мама часто дзвонила доньці. Казала, що шалено сумує за нею і чекає у гості. Аліна хотіла сказати мамі, що вона її ненавидять і бачити більше не хоче. Але у відповідь мамі дівчина виправдовувалося, мовляв, у неї багато роботи, і вона не встигає навіть їсти нормально.
Ніхто й подумати не міг, у якому стані Аліна збирала свої речі: у сльозах вона кидала все підряд у сумку. Всі бачили лише ідеальну картинку, а ніхто й уявити не міг, як бол яче їй було, коли вона стояла навколішки на гречці; затримувалась на 5 хвилин після занять, отримувала по обличчю; некрасиво писала літеру – те саме. Або вислуховувала мамину оду про те, що «краще б я тебе в колисці задушила» — у мами просто не було настрою. Батько покинув її з мамою, коли дитині було 2. Усі стіни у їхній квартирі були білими. Коли на стінах з’являлася хоч одна пляма, мама одразу кидалася на Аліну з кулаками.
Дівчинка все це терпіла На останньому курсі nсихолог дав групі Аліни завдання — намалювати малюнок «по-дитячому» — як це роблять діти: неідеально, не заповнюючи повністю, просто і чесно. Аліна чомусь розmnлакалася під час виконання завдання. Вона в дитинстві боя лася навіть малювати олівцем, адже знала – мама погано реагує на всі звуки; у будинку мала бути ідеальна тиша. Наступного ж дня після отримання дипломів Аліна зібрала всі свої речі та поїхала в інше місто – незнайоме, нерідне, чуже. Спочатку було складно – Аліна не знала там нікого, але була впевнена, що там буде краще, ніж удома. Зараз у неї все гаразд, але з мамою вона не хоче мати жодних стосунків.