У мене вдома завжди все чистенько і акуратно; я звикла, що якщо щось лежить не на своєму місці, то тут же поправляю. Також і з посудом; навіть якщо я тільки чай поп’ю і залишається одна брудна чашка, то тут же починаю її мити, щоб вона не псувала загальний вигляд чистоти на кухні. В гостях також нічого страաного не відбувається, якщо я вирішу сполоснути пару чашок або тарілок. Зазвичай господарі будинку кажуть, мовляв, не треба, вони самі все приберуть … але, коли гості допомагають, це гарний жест і завжди приємно. Але все змінилося рівно в той момент, коли я поїхала в гості до своєї далекої родички.
Ми давно не спілкувалися, ось і мама все вмовляла до неї поїхати; зважилися, зібралися і вже сидимо у неї на кухні. Я не особливо була голодною, але для пристойності погодилася випити чай з печивом. Потім тітці хтось подзвонив, вона вийшла в іншу кімнату, а ми вже все допили свій чай. Я як зазвичай встала і стала мити чашки. Помітила, що в раковині стоїть невеликий тазик з брудною водою. Вода була чи то пінної, чи то з якимись шматочками їжі. Але я просто вилила цю смердючу воду і обполоснула бід ний тазик.
І тут повертається тітка з кімнати. Коли вона побачила мене біля раковини, то її обличчя стало просто невпізнанним: очі по 5 копійок, волосся дибки — і вона накидається на мене, тут же закриває кран і починається червоніти і кричати: — Тобі взагалі хто дозволив мити посуд? Ти що твориш? — Я просто вирішила доnомогти, що в цьому такого? — Так ти ще воду з тазику вилила? — Вона смерділа, от і вилила, а в чому справа? — А в тому, що у себе вдома скільки хочеш — мий посуд. А я не збираюся такі rроші викидати на воду, ще й на гарячу. Я весь посуд в тазику мила, а ти вилила воду! — Так вода вже брудна була, там неможливо чашки обполоснути. — А це не тобі вирішувати, я зараз тобі чеки принесу, покажу, як дорого за все nлатити! Вона пішла за чеками, а я швидко зібрала речі і пішла з її квартири. Більше ніколи до неї не прийду.