Льоша прокинувся посеред ночі. Йому було погано не лише фізично, а й морально. Після смер ті матері він став більше пити, на стільки багато, що навіть не пам’ятає, був він на могилі чи ні. За життя мати весь час ходила до церкви, і Льошу з собою водила. Альо він не любив усе це. Пі в Льоша часто, через це дружина від нього із сіном Пі. Мати Льоші дуже переживала через це. Увечері сідала перед іконою та починала за сіна моли тися. — Та годі вже, мати. Якби твої моли тви допомагали, то батько б тобі не Бі в. — Перестань, синку, що ти таке кажеш. Увечері напередодні матері стало погано. Вона лежала на ліжку, не могла поворухнутися. — Льоша, там у пальто візьми гроші, та швидше в аптеку.
Купи мені ліки. Льоша гроші-то взявши, тільки повз аптеки з одним у магазин пройдов. Всю ніч вони пили, а на ранок матір աвидку викликали сусіди. Вона пролежала в лікарні кілька днів і поме рла. Вночі приснилося Льоші, що мама його просити до церкви сходити. На ранок він і пішов. Купивши пару свічок, поставивши за матір та за сіна. Потім у магазин зайшов, хотів чергову пляшку взяти, тільки його увагу привернули апельсини. Такі ж соковиті, як у дитинстві. Льоша на останні гроші купивши пару штук і пішов до дружини. Іра була здивована, що на порозі чоловік стояв та ще й твере зий.
-Можна я пройду, — почав Льоша. Іра тихо пройшла в кімнату, Льоша кинувся за нею. На дивані сидів їхній синок, укутаний у ковдру. -Захво рів, доходив узимку без шапки, — сказала Іра. -А я тобі якраз апельсини приніс. Я колись хво рів, мені бабуся постійно їх купувала, — почав Льоша. Сін був радій побачити батька. А Іра все розглядала Льошу, а потім запитала: — Ти як загалом? — Не бреха Тіму … погано мені. Можна я завтра прийду? — Ну Приходь, — відповіла дружина. Льоша як вийшов від них, то відразу пішов у магазин, влаштувався ван тажником і приступивши до роботи. Може тепер вдасться повернути сім’ю.