Останньою краплею стало те, що чоловік вирішив поїхати у відпустку на два тижні без мене, хоча ми ніколи не відпочивали разом за весь цей час, і от коли вирішили з’їздити у відпустку, він сказав, що не може. Ми з чоловіком прцюємо в різних офісах, але ніколи не можемо узгодити свою відпустку: то йому не дають на цей час, то мені. Я з цього приводу дуже сильно засмутилася, але нічого вдіяти не могла. І ось, в один день, ми з чоловіком вирішили наполегливо попросити відпустку; як не дивно, цього разу не відмовили; ми дуже зраділи, купили заздалегідь квитки․ І ось за день до нашого від’їзду чоловік сказав, що у них на роботі з’явилися термінові справи, і мені потрібно полетіти самій. Адже якщо я не поїду, все одно втратимо квиток і бронь.
Робити було нічого, я поїхала, але, звичайно ж, відпочити не відпочила, адже всі думки були вдома з чоловіком і дочкою. Коли настало літо, чоловік прийшов радісний з роботи, сказав, що збирається на відпочинок; коли я запитала, а чому один, а як же я — він сказав, що я в свій час відпочила, зараз його черга. Я все розумію, але мені здається, так не можна робити; я ж не винна була, що у нього з’явилася термінова справа, а зараз міг би і мене з собою взяти. Взагалі я останнім часом помічала його холодне ставлення до мене, але ніяк не могла повірити в те, що він більше мене не любить. Він пішов, зібравши валізу і навіть не попрощавшись;
я просто закрила двері і почала плакати. Дочка моя побачила, як я плачу, запитала, що сталося, а я не знала, що відповісти. Після його відходу свекруха зателефонувала мені і відразу ж накинулася на мене, кажучи, що я нікудишня дружина, раз навіть нормально проводити не змогла чоловіка. Мені було прикро за такі слова. Після того, як я поговорила зі своєю свекрухою, я прийняла рішення розлучитися з чоловіком, змінити замки і піти відразу в РАГС: я не можу терпіти такого ставлення, просто не можу. Мені здається, мене зрозуміє будь-яка жінка, яка стикалася з таким байдужим ставленням хоч раз у житті.