Через місяць у нас із чоловіком наро диться дитина. Дочка! Я давно мріяла стати матір’ю вродливої дівчинки, підбирати їй вбрання, заплітати волосся, і ось, нарешті, моя мрія збулася, але є одне АЛЕ… Я не хочу, щоб дочка після народження отримала по батькові чоловіка. І ось у чому причина. У чоловіка дуже старовинне, дивне ім’я, що, почувши його, можна зомліти. Не хочу називати ім’я. Через це безглузде ім’я чоловіка часто дражнили в школі, у нього майже не було друзів. Нині й колеги часто сміються з його імені.
Хтось вимовляє його ім’я – і весь офіс регоче. Начебто дорослі люди, а поводяться як школярі. Чоловік давно змирився з такими жартами і сміється разом з усіма. Чесно скажу, я теж іноді люблю дражнити чоловіка, особливо коли він не сердиться, а сміється зі мною. Обожнюю його дзвінкий сміх на весь будинок. Уявіть, що буде з нашою дочкою, якщо вона з таким же по-батькові піде до школи. На неї чекає та сама доля, що й батька. Але ж її батько — чоловік, зумів розбиратися з nроблемою і не зламався, а що буде з тендітною дівчинкою?
Не хочу, щоби вона росла без друзів. Але що можна вдіяти, адже батьків не обирають? І ось я маю геніальний план. А що буде, якщо дочка візьме по батькові одного з дідусів? Я вже навіть обрала – чиє саме. Чоловік у сім’ї має таку дурну традицію, називати всіх новонароджених дітей відстійними іменами. У свекра теж старовинне, кумедне ім’я. Залишається мій батько: ось у нього звичайне ім’я, не буде со ромно перед однокласниками. Але є одна nроблема! Як сказати чоловікові, що дочка не носитиме його по батькові? Для нього це буде ще одним уда ром через ім’я, яке він не вибирав.