Напевно, всім знайомий вираз «яжмати». У всіх це викликає негативні почуття. Повірте, це ще квіточки. Є аналог гірше – «яждочка». Ми вперше дізналися про таке, коли були в гостях у колеги мого чоловіка. Роман недавно влаштувався на роботуу, він з моїм чоловіком відразу ж подружився. Він чоловік добрий, приємний, але в ньому завжди відчувалася певна слабодухість. Він дзвонить і про все дружині доповідає. Чоловік давно пропонував перезнайомитися сім’ями і приємно посидіти. Як раз в цей час намічався ювілей дружини Романа, і він запросив нас у гості. Ми прихопили подарунок і відправилися відзначати ювілей Олени.
Прямо біля порогу нас зустріла господиня будинку і маленьке, біляве диво. Марина була одягнена в пишне, рожеве плаття, а на голові красувався бант. З загальним виглядом ніяк не в’язався невдоволений погляд, насуплені брови. Вона відразу ж вирвала з наших рук пакет і стала шукати подарунки. На щастя, в пакеті знайшлася велика шоколадка, яка її задовольнила. Крім нас були запрошені ще дві сімейні пари і батьки Олени. Все з самого початку пішло не за планом.
Дитина сіла на чолі столу і наказала, щоб їй поставили величезний шматок торта. Наступні пів години ми були змушені сидіти і слухати безперервне щебетання дев’ятирічної дитини. Вона нікому не дозволяла слово вставити. Якщо хтось смів її перервати, вона кричала: «Замовкни! Я тут розмовляю!». Батьки і бабуся з дідусем розчулено посміхалися і підтакували дитині. Потім ми були змушені вислуховувати бринькання Марини на піаніно, у мене вуха розболілися. Потім нас чекало випробування гірше. Дитина змушував водити хороводи, не давай відлучитися навіть покурити або просто сісти. Через сорок хвилин таких тортур, у всіх раптово знайшлися невідкладні справи. Прощалися на тлі дитячого крику: «Мені ні з ким буде грати!». Повернулися додому, ми перебували під сильним враженням. В їх будинок більше ні ногою!