Я вийшла заміж по ко ханню . Але все виявилося не так красиво і щасливо , як мені здавалося до заміжжя . У мене була складна вагітність . Місяцями лежала в лі карні , а чоловік тим часом розважався . Переспав не з одною , і не вважав це зрадою . Я, звичайно , дізнавшись про цьому , його не вибачила . Зібрала то небагато , що мала , і вирушила до батьків . Вони прийняли мене з любов’ю . Там і наро дила , і подала на роз лучення .
Чоловік кілька раз намагався повернути мене , але я не змогла його пробачити . Адже в цей момент мені більше всього потрібна була його підтримка , а він мене зра див . Мені було дуже бол яче . Я все пережила за доnомогою батьків , і коли дочцы було вже 3, мама вийшла на пенсію , та тато влаштував мене на роботу на заводі . Я ж хотіла бути менеджером у столиці . Але мама з татом були проти . Вони пояснювали це тим , що на заводі буду працювати до 17:00, а у столиці – до 21:00. Дитина буде в садку до 18:00, а потім мати повинна буде возитися з нею , і їй буде важко : вже не молода .
Говорили , що тато багато сил витратив на те , щоб мене влаштувати на роботу , а я відмовляюся . Це ж знахідка для мене ! І дівчинкою зможу займатися і заробляти на життя . Мені це дуже не по душі , але видно — іншого виходу нема . Дідусь з бабусею готові доnомогти виростити внучку , якщо я погоджуся на їх умови , а в іншому випадку я повин на буду сама розбиратися . А сама я зараз не в силах з чимось впоратися .